Подумайте про свою останню прогулянку лісом чи горами, де кожен крок нагадує про недоторканий світ, який не бачив людських ніг. Однак, серед цієї ідилії, на землі подекуди знаходимо залишки цивілізації: частини скла і пластику.
Пластик вважається основним чинником екологічних проблем. Дослідження британських науковців із Саутгемптонського університету показують, що у порівнянні зі склом, вплив пластику може бути меншим, ніж ми думали.
Найбільш шкідливими для довкілля через специфіку виробництва визначають пляшки, які виготовляють не із пластику, а скла. Таке рішення вчені обґрунтовують тим, що скло за своєю природою на 95% більше сприяє глобальному потеплінню порівняно з пластиком. Його виробництво вимагає більше ресурсів та енергії, що сприяє викиданням у повітря значної кількості вуглекислого газу.
“Скло, як матеріал, має властивість поглинати тепло, що призводить до того, що воно утримує тепло більше, ніж пластик. Це означає, що виробництво скла вимагає більше енергії і ресурсів, а також сприяє викиданню великої кількості парникових газів у повітря, зокрема вуглекислого газу. Процес виробництва скла включає підвищення температури до надто високих рівнів, що важливе для розплавлення сировини. Відтак видобуток та обробка сировини для виробництва скла має негативний вплив на навколишнє середовище, включаючи великі енергетичні витрати та забруднення повітря й водойм”, – розповідає Василь Лендєл, доктор хімічних наук.
Скло розкладається 1000 років. За неофіційними даними, 47% всього сміття на сміттєзвалищах області – це скло, позаяк більшість територіальних громад не забезпечені сортувальними баками. Для вирішення ситуації необхідно активізувати програми з переробки скла та популяризувати використання багаторазових контейнерів, які зменшать кількість відходів.
Пляшки з переробленого скла попри свої особливості впливають на довкілля менше. Вони мають свої відмінності у вигляді характерного матеріалу, що додатково зменшує потребу у використанні природних ресурсів. Щодо екологічного аспекту, вони допомагають зменшити кількість відходів та енергії, які витрачають на виготовлення нового скла. Однак, їхнє виробництво також має свої нюанси.
“Процес переробки включає подрібнення та плавлення скла при високих температурах, а потім формування його в нові вироби, такі як пляшки. Тут важливо враховувати, що це вимагає значних енергетичних витрат, а також може виділяти вуглекислий газ. Важливо враховувати і те, що переробки скла є досить енергоємною, особливо при високотемпературному плавленні. Це може збільшувати викиди парникових газів та інші негативні екологічні наслідки. Напевно, найважливіший фактор використання переробленого скла полягає в обмеженні його застосування у виробництві”, – впевнений Василь Лендєл.
Пластикові вироби займають третє місце за впливом на навколишнє середовище. Для виробництва потрібно менше енергії через використання нижчих температур, але, на відміну від скла та алюмінію, переробка пластику є складнішою.
Найменший вплив на навколишнє середовище, як з’ясувалося, мають алюмінієві банки, хоч вони й досі значною мірою забруднюють річки та загрожують здоров’ю диких тварин. Перероблений алюміній є найбільш екологічною альтернативою, оскільки його виробництво ефективно використовує на 95% менше енергії.
Цікавий факт про алюміній насамперед полягає в його надзвичайній легкості та міцності. Наприклад, алюмінієві конструкції використовуються у виготовленні літаків та автомобілів, де кожен грам має значення для зменшення споживання палива та підвищення ефективності.
Щодо того, чому алюміній вважається кращим варіантом для екології, відповідь полягає в його властивостях та можливостях переробки. Алюміній є відмінним кандидатом для вторинного використання, оскільки його можна переробляти без втрати якості”, – додає Василь Лендєл.
Отже, скло і пластик потребують уваги під час виробництва, використання та переробки з метою зменшення негативного впливу на довкілля. Розвиток альтернативних матеріалів, обізнаність із відповідальним використанням ресурсів є ключовими кроками у забезпеченні майбутнього без збільшення навантаження на довкілля.
Мирослав Лисович
