Коли вода розмовляє, ми всі повинні слухати. Закарпатські річки, колись символ природної краси та родючості, перетворилися на свідків екологічного хаосу. Коли весняні повені відносять тонни сміття від українських берегів до кордонів Словаччини чи Угорщини, стає зрозуміло, що це вже не просто сезонна проблема, а природна катастрофа, що вимагає негайних дій.
Латориця — річка, яка має значення не лише для Закарпаття, а й для всієї України. Її протяжність – 191 кілометр, із яких 144 кілометри протікають на Закарпатті. Бере свій початок на Воловецькому перевалі, а завершується в далекому Кошицькому краї, у Словаччині.
Проблема забруднення річки — багатогранна і важлива. Вона стає обʼєктом для обговорень вже не перший рік.
Ми проаналізували основні причини забруднення Латориці та спробували з’ясувати, чи вживають заходів для поліпшення її стану.
Відсутність водовідведення — один із основних чинників забруднення річки
Основна причина забруднення річок на Закарпатті — це відсутність належної системи каналізації та водовідведення у містах та селах регіону.
У системі стоків, що ведуть до Латориці в межах міст, є очисні споруди, які так-сяк функціонують і дозволяють зберігати якість води на рівні «задовільно». Однак будівництво нових та модернізація існуючих очисних споруд у населених пунктах, що знаходяться поруч із річками Закарпаття, може суттєво покращити екологічну ситуацію з нашими водоймами.
«Тисячі людей миють брудний посуд, приймають ванну, користуються туалетом та обробляють його хімією, — і все це згодом стікає не туди, куди мало б. Людська діяльність забруднює водні ресурси та загрожує здоров’ю населення, екосистемі в цілому. Вирішення проблеми вимагає комплексного підходу, що включає будівництво, модернізацію каналізаційної системи, посилення контролю за викидами, а також підвищення рівня освіченості населення в питаннях екології, — запевняє Іван Раточка, начальник дільниці гірських річок Мукачівського МУВГ.
Потрапляння стічних вод безпосередньо до водойм призводить до забруднення води хімічними речовинами, бактеріями тощо. Це може призвести до вимирання риб та інших водних організмів, а також до забруднення питної води, негативно вплинути на здоров’я людей, які користуються цими річками під час купання або для забезпечення побутових потреб.
Крім того, забруднення Латориці негативно впливає на розвиток туризму, економіки, оскільки зменшує привабливість регіону для відпочинку й інвестицій. Тому розв’язання цієї проблеми є важливим завданням для забезпечення сталого розвитку регіону і збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь.
Інша проблема полягає у вирубці лісів, адже спеціальна техніка, часто без належного на те дозволу, трилює дерева, завдаючи шкоди довкіллю. Крім того, потрапляння до води мастил та інших хімічних речовин призводить до забруднення води, отруєння риб та інших водних організмів. Руйнування лісів може призвести до ерозії ґрунту та струмків, – додає Іван Раточка.
Миття машини в річці — поширена шкідлива звичка
В нашому регіоні досить поширена практика миття автомобілів у річках, зокрема в Мукачівському районі, позаяк тут велика кількість річок та водойм. Влітку, коли закарпатці сімʼями збираються на відпочинок до водойм, машину підганяють до річки, а дітей просять помити машину. Малеча ж сприймає це, як цікаву гру, але навіть не підозрює, яку шкоду завдає екосистемі.
«Під час миття машини у водоймі вода забруднюється маслами, брудом та хімічними речовинами, які можуть мати негативний вплив на життя водних організмів, погіршується якість води. Крім того, миття автомобілів може призвести до потрапляння в річку миючих засобів та інших відходів, що загрожує екологічному інтегритету водних екосистем», — розповідає Іван Раточка.
Раніше за миття автомобілів у річках передбачалися штрафи, однак пізніше їх скасували. Утім, це не означає, що миття автомобілів у водоймах стало безпечним для довкілля.
«Ще з початку 2000-х, а можливо й раніше, на Закарпатті діяла заборона на миття машин у водоймах, проте люди все ж порушували це правило. Разом із колегами по управлінню ми стежили за ситуацією, та відловлювали порушників: робили фотофіксацію, щоб не можна було відректися від скоєного, а потім накладали штраф. Пізніше, в 2011 році це правило скасували із невідомих мені причин, і, мені здається, відтоді охочих помити машину в річках побільшало. Зрозуміло, раніше мийок було менше, але зараз їх велика кількість. Чому люди обирають водойми — для мене загадка, це дуже неправильно», — запевняє Іван Раточка.
Скасування штрафів не звільняє нас від відповідальності за збереження чистоти та здоров’я наших річок. Важливо звертати увагу на альтернативні методи миття автомобілів, які не завдають шкоди природі, такі як використання автомийок або екологічно чистих засобів для миття на власному подвір’ї.
Пластик — поширена причина забруднення річок
Як відомо, на Закарпатті поки що немає сміттєпереробного заводу, а місцева влада наразі не забезпечує регулярний вивіз пластику, інших відходів через фінансові та логістичні проблеми.
«Нагромадження пластику в річці є результатом недостатньої утилізації відходів та недбалого ставлення до навколишнього середовища. Наслідки цього забруднення можуть бути серйозними. Відходи можуть негативно впливати на здоров’я річкової фауни та флори, отруюючи їх або застрягаючи в системі травлення риб. Крім того, пластик може накопичуватися в екосистемі та переходити в їжу та воду, що може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям людей», — зазначає Іван Раточка.
Забруднення пластиком також має вплив на рекреаційні можливості річки. Замість того, щоб бути місцем відпочинку та розваг для місцевих мешканців та туристів, річка може стати шкідливим середовищем.
На жаль, не кожен розуміє, що пластикові відходи важко переробляються та розкладаються, відтак можуть залишатися у водному середовищі впродовж десятиліть.
Із забрудненням річок борються на різних рівнях. Діти з місцевих шкіл активно долучаються до прибирання берегів під час суботників, а місцеві громадські організації організовують спеціальні заходи з очищення водойм від пластикових відходів.
Мешканці міста теж приєднуються до ініціатив та самостійно прибирають сміття на берегах річки. Дві молоді жительки села Неліпино, 19 річна Наталія Станкевич та 20 річна Ірина Словянин, вирішили взяти на себе очищення річки Латориці. Іноді вони вирушають на берег річки, щоб прибрати його від пластикових відходів, які загрожують екосистемі.
За останній рік вони вивезли понад 70 кілограмів сміття, збираючи понад десяток великих мішків.
«Ми це робимо декілька разів в рік, коли бачимо, що річка і її береги потерпають від того сміття. Чим більше часу ми проводимо на березі річки, тим більше розуміємо, наскільки важливо підтримувати чистоту. Востаннє прибирали там восени, тоді ж вдалося зібрати багато сміття, більше десятка мішків, але все ж проблема не вирішена. Скажу відверто, іноді складається враження, що це сміття ніколи не закінчиться, з кожним днем його там більшає і більшає», — розповідає Ірина.
Дівчатам допомагає батько, особливо тоді, коли велику кількість сміття потрібно винести до найближчих сміттєвих баків, позаяк іншого виходу, де б можна було віддати пластик, — немає.
«Скажу чесно, я відчуваю величезне полегшення, коли підіймаю пластик із землі й кидаю в сміттєвий пакет. Це як скинути із себе рюкзак після важкого дня. З Ірою я неймовірно щаслива, коли бачимо результат своєї плідної праці, але водночас обурюємося, коли розуміємо, що маємо вивозити тонну сміття. Вдячна своєму батькові, який допомагає нам. Але чому в нашій околиці немає пункту переробки пластику або хоча б спеціальних сміттєвих баків для пластику? Ми скидаємо його в загальні смітники, але не знаємо, куди це сміття потрапляє далі. Від цього стає сумно. Ми хотіли б, аби люди припинили кидати сміття у річку і замість цього ставилися до природи з повагою та любов’ю», — каже Наталія.
Чиста річка — це не лише гарний краєвид, але й здорове середовище для нас і нащадків, впевнені дівчата. Їхня діяльність не залишає байдужими інших мешканців села, які також долучаються до прибирання берегів річки. Наталія та Ірина не лише демонструють свою відданість довкіллю, але й стають прикладом для інших, надихаючи їх долучитися до важливої ініціативи.
Який вихід з порочного кола?
Єдиним виходом, вважають екологи, є побудова заводів із переробки сміття. За словами екологів, у кожній області мало б бути 5-6 таких підприємств.
«Відповідальність за якість довкілля насамперед на місцевій владі, — зазначає Марія Рущак, ужгородська екологиня. — Саме вона повинна забезпечити організацію централізованого та роздільного збору сміття, очищення комунальних стоків та контроль за викидами у водойми. Однак сьогодні навіть місцева та регіональна влада не можуть ефективно вирішити проблему управління твердими та рідкими відходами».
Крім цього, у регіоні необхідно побудувати сміттєпереробний завод, щоб ефективно зменшити кількість сміття та максимально використати його ресурс. Такий завод може стати ключовим інструментом у боротьбі з проблемою відходів, забезпечуючи їх переробку та використання у виробничих та енергетичних процесах. Будівництво сміттєпереробного заводу буде кроком вперед у створенні екологічно чистого та стійкого середовища для мешканців регіону.
«Побудова сміттєпереробного заводу може мати кілька переваг. З одного боку, він допоможе зменшити обсяги сміття, яке потрапляє на сміттєзвалища, зменшуючи негативний вплив на навколишнє середовище та здоров’я мешканців. З іншого боку, завод може використовувати сміття як джерело енергії, наприклад, шляхом виробництва біопалива або генерації електроенергії. Це допоможе зменшити залежність від інших джерел енергії та сприятиме розвитку стійких енергетичних систем. Крім того, побудова такого заводу може створити нові робочі місця та сприяти розвитку місцевої економіки через інвестиції та розвиток екологічної індустрії», розповідає Марія Рущак.
Усі мешканці регіону мають можливість приєднатися до зусиль із очищення річок. Нерідко ми забуваємо, що наші дії, такі як миття автомобіля у річці, викидання сміття поруч із водоймою чи використання стічних труб можуть негативно впливати на екологічний стан річок. Наші вчинки можуть спричинити забруднення та погіршення якості води, порушуючи екосистеми. Це важливо пам’ятати, оскільки річка є невичерпним джерелом життя для людей.
Мирослав Лисович
