Молодий винахідник із Хустщини — Валентин Фречка — у свої 20 років рятує планету. Ще будучи студентом Київського університету ім. Т. Шевченка, винайшов альтернативу створенню паперу, який робить не з деревини, а опалого листя. Його винахід створений в Україні, на кухні батьків, проте отримав визнання за кордоном. Нині хлопець — у переліку винахідників “Forbes”, будує власний завод, але його історія не така проста, як здається.
Валентину вдалося вивести технологію на ринок та освоїти виробництво паперу в тоннах. У 2021 році бренд закарпатця “Re-Leaf PAPER” розпочав продажі, але популярність привела до надзвичайно швидкого розпродажу — майже 2 тонни пакетів із його паперу розійшлися, як бабусині пиріжки, протягом двох тижнів. Зацікавлені покупці стоять у черзі, стейкхолдери пропонують співпрацю, а ЄС виділило кошти на будівництво заводу у Франції.
Як ідея поступово перетворювалася на бізнес
За свій винахід Фречка здобув золото на міжнародній “Олімпіаді геніїв” у США. Розповідає, що тоді ще зовсім нічого не знав про бізнес і думав, що така ідея не виграє, бо для цього потрібно чимало ресурсів та спеціалістів:
— Іноді ідеї, які здаються геніальними на перший погляд, можуть мати значні перешкоди на шляху до успіху. Виробництво екологічної упаковки паперу здається досить революційним, але тільки пізніше я зрозумів, який масштаб фінансових вкладень, експертизи доведеться залучити. Для успішної реалізації такого проєкту мені потрібні були великі обсяги сировини, технології для її ефективної переробки, кваліфікований персонал, маркетингові зусилля та налагодження співпраці з потенційними клієнтами. Над цим я міркував дуже довго, доки не отримав запрошення на співпрацю.
Першим, хто оцінив талант Валентина, став директора Житомирського картонного комбінату Сергій Рудковський, який запропонував йому розвивати бізнес у своєму місті. Ця ідея згодом перетворилася на інноваційну кампанію “SEMecopack”, яка переробляє макулатуру в екологічну упаковку. Приїхавши у Житомир, Фречка разом із Рудковським зрозуміли, що шкільний проєкт може стати основою успішного бізнесу, тим паче, коли головний ресурс – опале листя.
У порівнянні з деревом, яке потребує довготривалого вирощуванні, опале листя є кращим джерелом сировини. Крім того, виробництво паперу з опалого листя має менший вуглецевий відбиток, оскільки воно вимагає менше енергії та ресурсів. Процес виготовлення хлопець пояснює так:
— Опале листя складається переважно з целюлози, геміцелюлози, лігніну та інших органічних сполук. Ці матеріали на всі 100% підходять для виготовлення паперу, ніяк не шкодячи екології. Використання сухого листя дозволяє насамперед уникнути вирубки карпатських лісів, що є основним джерелом сировини для традиційного паперу. Це, звісно, сприяє збереженню лісів та їхніх екосистем. Крім того, листя ми збираємо як вторинну сировину з довкілля, сприяючи його очищенню та відновленню. На виробництві подрібнюємо його, обробляємо паром та хімікатами, а далі отримуємо волокно, з якого можна робимо папір.
Щоб зібрати потрібну кількість листя, налагодив комунікацію з чиновниками, які допомогли з поставками. Спочатку вдалося домовитися із столичною владою, які згодом доставили на підприємство найбільшу кількість листя – близько 60 тонн. Згодом отримали пропозиції для збору листя з Чернівців, Одеси, Харкова, Житомира, Закарпаття. Проте через величезний обсяг запитів стартап не зміг впоратися з усіма пропозиціями, тому деяким колегам довелося відмовляти. Лише у столиці восени збирають понад 100 000 тонн листя.
Для виготовлення однієї тонни паперу необхідно використовувати 2,3 тонни листя. Волокно добувають на Житомирському комбінаті, змішуючи з макулатурою. Суміш переробляють у папір вже на іншому місці – Моквинській паперовій фабриці біля Рівного. Готові рулони транспортують на іншу фабрику, де вони перетворюються на пакети, а згодом і в магазини, супермаркети та канцелярські крамниці.
Як запустити бізнес без втрат
Щоб збудувати масштабний бізнес, довелося шукати гроші. Фречка, як звичайний студент, починав із донатів, призів та власних заощаджень. Але пізніше на горизонті з’явилася можливість інвестувати з Казахстану, що здалося йому доволі сумнівною ідеєю:
— Я шукав експертів, які могли б допомогли б розібратися з фінансовими питаннями тут, в Україні. На початкових етапах пошуки приводили тільки до екологів та екоактивістів, які хоч і були готові вкладатися, але не великими сумами. Згодом на одному із екозаходів познайомився з Андрієм Варцабою, який став партнером у бізнесі.
Андрій має фізичну освіту, проте і досвід роботи з грантовими проєктами. У минулому він організовував бізнес-інкубатор в Ужгороді, а потім керував управлінням транскордонного співробітництва та євроінтеграції в Закарпатській ОДА. До речі, саме він відмовив мене від інвестицій з Азії, бо вважав це не рентабельним. Згодом запропонував відкрити спільний бізнес, на що я погодився і не прогадав.
У компанію, яку назвали “Re-Leaf PAPER”, на довелося вкласти чималу суму, що за підрахунками Фречка сягає близько 4 мільйонів гривень. І це тільки на ідею, на саме виробництво в 5 разів більше.
Кошти шукали різними шляхами: гранти, інвестиції, допомога малого бізнесу та навіть власні заощадження. Але на початку 2021 року Re-Leaf все ж вдалося знайти підтримку — грант на суму 350 тисяч євро від Всесвітнього фонду Дикої природи для сприяння розвитку їхнього бізнесу. Кошти надходили у кілька траншів, що дозволило компанії розширитися та очікувати появу більшого інвестора.
Через рік після цього “Re-Leaf” отримала грант у розмірі 2,5 мільйонів євро на будівництво фабрики, оскільки стартап став лауреатом програми EIC Accelerator 2022 від Єврокомісії. Валентин Фреска розповідає:
— Ми не очікували цього. Але отримавши фінансову допомогу, були неймовірно щасливі, що можемо розпочати реалізацію амбітного проекту. Відтак вже у 2023 році створили модельний комплексу з переробки листя в межах ЄС. Це відкрило перед нами широкі перспективи для розвитку інфраструктури перероблення листя та інших біовідходів. Завдяки цій фінансовій ін’єкції ми змогли й розширити наші можливості та залучити інші інвестиції, що, звичайно, сприяло подальшому розвитку проєкту.
Кошти від винаходу згодом збільшилися втричі, бо Єврокомісія погодилася інвестувати в проєкт додатково.
Як розвивається проєкт в Україні та за кордоном?
З початком війни бізнес повністю переїхав до ЄС, оскільки заводи не змогли працювати в умовах відключення світла та масових ракетних атак. Проте продукцію можна знайти в торговельних марках, в інтернеті.
З 2021 Україна розпочала екологічний шлях і прийняла закон, спрямований на обмеження використання пластикових пакетів та безкоштовного поширення пакетів завтовшки 50 мікротон. Роком пізніше заборонили оксорозкладні пакети, які часто використовували в супермаркетах, – вони дешеві, але дуже шкодять екології. Натомість переходити на біопакети бізнес не захотів, адже тоді це була доволі дороговартісна послуга, навіть для “Re-Leaf”.
“Виробництво паперу з листя коштує від 25 тисяч гривень за тонну. Пакети з цього паперу, що продавалися на нашому сайті, коштували 10 гривень за штуку. Ціна є вищою, ніж у звичайних паперових пакетів, які можна придбати на маркетплейсах, де вони коштують від 300 до 400 грн за сотню штук, що дорівнює 3 гривні за штуку”, – додає Валентин Фречка.
Вже з 2023 року в Україні повністю заборонено пакетів. Як альтернативу, влада запропонувала бізнесу біорозкладні пакети, що повністю відповідають розробці Фречки:
— Тоді ми отримали багато замовлень, але бізнес вже почав переїзд до ЄС. Зараз почали співпрацювати з гігантами, але, безумовно, будемо й надалі залишатися українським бізнесом. Хочу, щоб у моїй країні до екології ставилися по-особливому.
Після виграшу гранту винахідник вирішив будувати завод у Франції, старт якого планується цьогоріч взимку. Європейська Комісія залишається єдиним інвестором української команди, але кампанія намагається залучити більшу кількість провідних інвесторів.
Крім Європи, Валентин Фречка зацікавлений у розміщенні заводів в Україні, Америці, Південній Кореї та Японії.
Мирослав Лисович
